2004 р≥к ёЌ≈— ќ визнало роком академ≥ка ≤вана √орбачевського в зв'¤зку з 150-р≥чч¤м в≥д дн¤ його народженн¤.
≤м'¤ цього видатного украњнц¤ в рад¤нський час було мало в≥доме нав≥ть у √аличин≥. ќдин ≥з автор≥в ц≥Їњ статт≥ (професор-б≥ох≥м≥к “ерноп≥льськоњ медичноњ академ≥њ ярослав √онський) зац≥кавивс¤ життЇвим ≥ науковим шл¤хом √орбачевського ще у ш≥стдес¤т≥ роки минулого стол≥тт¤.
≤ван √орбачевський народивс¤ травневоњ пори 1854 року в сел≥ «арубинц≥ (нин≥ «баразький район “ерноп≥льськоњ област≥). Ќавчавс¤ у г≥мназ≥њ м. “ернопол¤, значних усп≥х≥в дос¤г в опануванн≥ природничих дисципл≥н. ѕоневоленн¤ украњнц≥в не могло не схвилювати його юнацьку душу. ¬≥н став членом нелегального гуртка "√ромада", метою ¤кого було пробудженн¤ в р≥дному народ≥ нац≥ональноњ св≥домост≥. ƒол¤ даруватиме ≤ванов≥ яковичу наукове визнанн¤, кар'Їру за межами р≥дноњ земл≥, але в≥н завжди буде просто украњнцем, з бол¤ми й тривогою, з б≥дами й знедолен≥стю кра¤н.
≤ван √орбачевський у 1875 роц≥ зак≥нчив медичний факультет ¬≥денського ун≥верситету, де й почав свою викладацьку д≥¤льн≥сть. «годом м≥сцем його роботи стаЇ ≥нститут л≥карськоњ х≥м≥њ. “ут у 1882 роц≥ в≥н уперше синтезував сечову кислоту ≥з сечовини та ам≥нокислоти гл≥цину. ÷е було в≥дкритт¤ св≥тового значенн¤. 29-р≥чного асистента запросили на посаду професора медичного факультету ѕразького ун≥верситету. „ерез три роки вчений опубл≥кував роботу про синтез креатин≥ну, у 1889-1891 роках в≥дкрив фермент ксантиноксидазу. ѕл≥дно працював ≤ван якович у галуз≥ еп≥дем≥олог≥њ, г≥г≥Їни, загальноњ х≥м≥њ, судовоњ медицини, токсиколог≥њ, а в 1885-1887 роках запропонував ще два способи синтезу сечовоњ кислоти та встановив, що джерелом њњ утворенн¤ в орган≥зм≥ Ї пуринов≥ основи. ƒосл≥джуючи поширен≥сть подагри, вчений передбачив, що причина хвороби пов'¤зана з ненадходженн¤м до орган≥зму певних компонент≥в њж≥, ¤к≥ у 1912 роц≥ назвали в≥там≥нами.
ѕрот¤гом 1904-1908 рок≥в учений видав чеською мовою п≥дручник з х≥м≥њ та ф≥з≥олог≥чноњ х≥м≥њ у чотирьох томах. ¬загал≥ в≥н Ч автор майже п'¤тдес¤ти наукових праць, значна частина ¤ких не втратила свого наукового значенн¤ донин≥. ѕ≥дручник з орган≥чноњ х≥м≥њ ≤вана √орбачевського вийшов ≥ украњнською мовою. ѕринаг≥дно сл≥д зазначити, що вчений доклав великих зусиль дл¤ створенн¤ й становленн¤ ”крањнського л≥карського товариства при Ќауковому товариств≥ ≥м. “. Ўевченка, був його першим почесним головою. ≤ван √орбачевський пл≥дно сп≥впрацював з ген≥альним украњнським ф≥зиком, першов≥дкривачем ’-промен≥в ≤ваном ѕулюЇм.
≤вану √орбачевському судилос¤ стати першим м≥н≥стром охорони здоров'¤ в ™вроп≥. “аке в≥домство було створене спочатку в јвстро-”горськ≥й ≥мпер≥њ, згодом з'¤вилос¤ у Ќ≥меччин≥, ‘ранц≥њ, јнгл≥њ.
ўоправда, ≤ван √орбачевський мав м≥н≥стерський портфель лише р≥к. ƒосл≥джуючи стан справ у в≥домств≥, в≥н ви¤вив у —х≥дн≥й √аличин≥ еп≥дем≥њ, нестачу л≥карень, медикамент≥в... –езультати своњх досл≥джень ≥ програму л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в в≥йни австр≥йц≥в з рос≥¤нами ур¤довець проголосив у парламент≥, але стикнувс¤ з нерозум≥нн¤м цих проблем насамперед польськими представниками ≥ згодом п≥шов у в≥дставку. ¬арто зазначити, що ≤ван якович був дов≥чним членом палати австр≥йського парламенту.
” 1921 роц≥ ≤ван √орбачевський став професором кафедри х≥м≥њ щойно створеного у ¬≥дн≥ ”крањнського в≥льного ун≥верситету, через два роки Ч ректором такого ж закладу в ѕраз≥, одночасно викладаючи х≥м≥ю в ”крањнськ≥й господарськ≥й академ≥њ в ѕадебрадах. ¬арто зауважити, що ≤ван якович був, мабуть, Їдиним д≥йсним ≥ноземним членом јкадем≥њ наук ”–—–, д≥йсним ≥ почесним членом Ќаукового товариства ≥м. “. Ўевченка.
≤ван √орбачевський прийшов на цей св≥т у б≥лоп≥нн≥ травн¤ ≥ в тому ж м≥с¤ц≥ через 88 рок≥в в≥н знайшов в≥чний спочинок. Ќа жаль, не на р≥дн≥й земл≥. …ого поховали на цвинтар≥ св. ћатв≥¤ у ѕраз≥. –≥вно на п≥встол≥тт¤, по сут≥, в –ад¤нськ≥й ”крањн≥ поховали ≥ його добр≥ справи. Ќин≥ ≤ван √орбачевський повернувс¤ до “ернопол¤ Ч у бюст≥ в ст≥нах медакадем≥њ, в ≥мен≥ цього вищого навчального закладу.
